ДИТЯЧИЙ ОМБУДСМЕН – ХТО ВІН?
З історії виникнення інституту омбудсмена
Чи знаєш ти, що спочатку система заснування органів, спрямованих на захист прав окремих осіб, розвинулась у Швеції, де в 1809 році був призначений перший у світі омбудсмен. За Швецією пішли Фінляндія (1919 рік), Данія (1955 рік) та Норвегія (1962 рік). Інститути омбудсмена існують лише в демократичних країнах. За даними на 1997 рік, такі струк-тури запроваджені в 75 державах світу. Ці державні структури створені захищати права громадян, гарантувати належне здійснення державного управління та відповідальність з боку посадовців.Що може дитячий омбудсмен?За допомогою омбудсмена захисту прав дітей у багатьох країнах діти вперше отримали можливість самостійно подавати скарги про порушення їх прав. Серед низки проблем, з якими працює омбудсмен при розгляді індивідуальних скарг, виділяються такі:
• погане ставлення до дитини в сім’ї;
• всі види насильства;
• проблеми в школі;
• дискримінація дітей;
• проблеми, що виникли в результаті розлучення батьків;
• відсутність або обмеженість доступу до засобів масової інформації,
• проблеми дітей, що живуть у закладах опіки або знаходяться в конфлікті з законом.
Дитячі омбудсмениДитячий омбудсмен Вінниці – це громадський представник прав дітей в місцевій владі, а також в державних органах – всюди, де потрібно захищати права дітей.
Мета діяльності дитячих омбудсменів:Ефективний захист прав дітей, які проголошені Конвенцією ООН про права дитини,
Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України.
Оcновні завдання омбудсмена:• сприяння реалізації Конвенції ООН про права дитини у м. Вінниці;
• підвищення поінформованості дітей та громади міста про їхні права, через органи освіти та засоби масової інформації;
• моніторинг стану дотримання прав дітей в місті;
• вирішення питань, що стосуються захисту прав дітей, як пріоритетних у місцевих органах влади, а також сприяння змінам у ставленні громади міста до проблем дітей;
• надання конкретної допомоги дітям, права яких порушені, шляхом звернення до органів влади та правоохоронних органів.
Основні програми,
які здійснюють дитячі омбудсмени:– «Молодь проти корупції»
– «Безпека дітей в Інтернеті»
– Робота зі зверненнями щодо Порушень прав дітей міста
– Контроль за дотриманням прав дітей у міських будинках дитини
– Контроль за дотриманням законодавства, що стосується прав дітей.
Шановний друже!
Якщо тобі потрібна допомога, не вагайся!
Будь мужнім, вчися захищати свої права,
які даються тобі як вільній людині!
Інформація негайно потрапить безпосередньо до дитячого омбудсмена, якій допоможе тобі вирішити трою проблему.
Дитячий медіатор, хто він?
Шкільна служба розв’язання конфліктів. Медіатори закладу
Шкільна служба порозуміння (ШСП) – це команда підготованих старшокласників-посередників (медіаторів), які допомагають своїм одноліткам розв’язувати конфлікти мирним шляхом, використовуючи в роботі відновні практики – медіацію, коло прийняття рішень, – і працюють над формуванням безпечної атмосфери в навчальному закладі.
Метою діяльності служби порозуміння у закладі освіти є сприяння вирішенню конфліктів мирним шляхом, розбудові миру, протидії насильству та жорстокому поводженню з дітьми, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, до дискримінації за будь-якими ознаками.
Завданнями служби порозуміння можуть бути:
• допомога сторонам конфлікту знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації при застосуванні відновних практик;
• формування вмінь та навичок у учасників/учасниць освітнього процесу вирішувати конфлікти ненасильницьким мирним шляхом;
• профілактика насильства та жорстокого поводження в освітньому середовищі;
• сприяння налагодженню позитивних стосунків між учасниками/учасницями освітнього процесу;
• сприяння зниженню конфліктності та правопорушень у закладі освіти;
• сприяння формуванню культури миру в учнівських колективах та закладі в цілому;
• інформування учасників/учасниць освітнього процесу про принципи та цінності відновних практик тощо.
Принципи роботи ШСП:
Перевага цінностей медіації. Усі мають розуміти, що деякі речі обов’язкові, статичні та непорушні. Зокрема, добровільність участі, рівні права сторін, нейтральність медіатора/медіаторки, конфіденційність процесу, розподіл відповідальності за рішення.
Самостійність. Служба порозуміння має особливий статус, оскільки складається із волонтерів. Автономність доволі відносна та розповсюджується на вибір форм і методів роботи, на способи поширення інформації, організацію процесу медіації, постановку цілей
Відкритість. Будь-хто з учасників/учасниць освітнього процесу може звернутися до служби порозуміння.
Розвиток. У служби порозуміння має бути постійний професійний супровід, який забезпечує безперервне навчання та супервізії. А сама служба завжди лишається гнучкою й готовою до змін.
Конфлікт – це потенціал для особистісного росту та розвитку відносин.Конфлікт— це не обов’язково сварка чи спалах агресії, це неминуче протистояння інтересів. Воно може виникнути і серед друзів, і розумне розв’язання не порушить атмосферу безпеки та довіри. Тож учнів необхідно вчити керувати конфліктами.
Діяльність ШСП базується на принципах відновного підходу.
Відновний підхід – це: • системний підхід до вирішення конфліктних ситуацій, який передбачає відновлення порушених конфліктом соціально-психологічного стану, зв’язків та відносин у житті його учасників/учасниць та їхнього соціального оточення; виправлення спричиненої конфліктом шкоди;
• теоретичне підґрунтя відновних практик – це поєднання цінностей, на яких базується практика; принципів, які описують спосіб реалізації цінностей на практиці; методів (практичних інструментів, процедур), які для цього використовуються.
Конфліктна ситуація обговорюється сторонами у присутності нейтральної особи (медіатора/ медіаторки).
Медіатор/медіаторка однолітків – спеціально підготовлений/підготовлена з числа учнів/учениць посередник/посередниця у вирішенні конфліктів, який/яка однаково підтримує обидві сторони та допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення.
Під час обговорення має бути досягнуте порозуміння, знайдені спільні мотиви, потреби, інтереси, емоції, почуття, переживання. Існування спільних рис дозволяє сприйняти колишнього супротивника в якості партнера, що призводить до формування нового, конструктивного погляду на ситуацію. Зрештою, внаслідок спільного пошуку шляхів вирішення конфлікту укладається рішення, повноцінне виконання якого зберігає та відновлює міжособистісні стосунки.
Відновні практики мають потужний соціально-педагогічний потенціал.
Відновлювальна медіація – це процес, у якому медіатор чи медіаторка створює умови для відновлення здатності людей розуміти одне одного і домовлятися про прийнятні для них варіанти вирішення проблем (за потреби – про загладжування заподіяної шкоди), що виникли внаслідок конфліктних або кримінальних ситуацій
Коло – це багатовіковий спосіб вирішення конфліктів, який у різних формах існує в культурі багатьох народів. Українці теж зберегли у своїй життєдіяльності такі форми культури, в яких сім’я й учасники конфліктної або кримінальної ситуації, звертаючись до традицій примирення в кризові моменти свого життя, спільно вирішують, як змінити ситуацію в інтересах кожної зі сторін з тим, щоб це сприяло реалізації моральних цінностей.
Що дає впровадження відновних практик і служби порозуміння в систему закладу освіти?
Учням та ученицям:
• вміння вирішувати конфлікти мирним шляхом;
• вміння організувати колектив, розвиток лідерських навичок;
• розвиток комунікативних навичок, навичок активного слухання;
• безоціночне, неупереджене ставлення до однолітків;
• зниження рівня конфліктності;
• зниження рівня агресії;
• поліпшення стосунків у групах однолітків;
• зменшення кількості ізольованих учнів/учениць;
• зниження рівня насильства та злочинності;
• зниження кількості проявів булінгу.
Служба порозуміння може допомогти дітям краще зрозуміти одне одного, може вдосконалити навички самостійного вирішення конфліктів, зрештою, дає досвід аналізу власних дій, щоб знати, які з них потенційно конфліктогенні. І, потрапивши у конфліктну ситуацію, не ускладнювати її, а спробувати вирішити. Без застосування насильства, без зайвої
агресії, а лише з повагою до себе та інших
Які етичні вимоги до медіаторів/ медіаторок однолітків?
• Компетентність.
• Критичне ставлення до себе (оцінка власних можливостей як медіатора/медіаторки).
• Критичне ставлення до інших.
• Здатність навчати (роз’яснювати сторонам конфлікту про хід процесу медіації тощо).
• Вміння слухати (чути те, що каже людина, і відтворювати основну думку так, аби не загубити конструктивне).
• Вміння дотримуватися принципу конфіденційності.
• Вміння дотримуватися принципу неупередженості.
• Комунікативні навички.
Шановний друже! Якщо ти активний, комунікабельний, доброзичливий та вболіваєш за мирні стосунки між учнями закладу, запрошуємо тебе до співпраці. Звертайся до практичного психолога та соціального педагога або до шкільних омбудсменів та медіаторів. До зустрічі!
Про булінг
Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» – задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.
Булінг в Україні За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників.
Яким буває булінг? · Фізичний булінг (штовхання, підніжки, бійки, стусани, нанесення тілесних ушкоджень). ·
Вербальне цькування (обзивання чи глузування). ·
Булінг стосунків (relational bullying) – явище соціального вигнання – коли дітей ігнорують, не допускають до ігор та вечірок, або вони стають жертвами чуток чи інших форм публічного приниження. ·
Кібербулінг (приниження за допомогою Інтернету, мобільних телефонів та інших електронних гаджетів).
Як реагувати на цькуванняМолодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих – учителів і батьків. Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями.
Як впоратися з ситуацією самостійно
- Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть.
- Використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
- Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
- Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу.
- Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
У вестибюлі школи знаходиться «Скарбничка довіри», де ти можеш залишити повідомлення для психологічної служби та педагогів, якщо став жертвою булінгу або тобі щось відомо про цькування, яке застосовують до інших.
Самовиховання як основа розвитку волі особистості старшокласників
Розвиток особистості неможливий без самовиховання, а розвиток волі особливо.
Уривок із юнацького щоденника Костянтина Ушинського, де він намічає для себе правила «поведінки»:
1. «Спокій цілковитий, у крайньому разі, зовнішній»
2. «Прямота у словах і вчинках».
3. «Обдуманість дії».
4. «Рішучість».
5. «Не говорити про себе без потреби ні одного слова».
6. «Не проводити час несвідомо, робити те, що хочеш, а не те, що трапиться».
7. «Витрачатися лише на необхідне чи приємне, а не через пристрасть витрачатися».
8. «Кожного вечора добросовісно давати собі звіт у своїх вчинках».
9. «Ні разу не хизуватися ні тим, що було, ні тим, що є, ні тим, що буде».
Бажаю слідувати прикладу видатного педагога та працювати щоденно над розвитком вольових якостей!
Корисні адреси:
Зараз в Україні спостерігається багато випадків дискримінації прав людини і дитини. Але куди звернутися, щоб дістати допомоги? Населення не знає відповіді на це питання. Тому в пригоді можуть стати адреси деяких міжнародних та інших організацій, створених чи акредитованих в Україні, які займаються вивченням та захистом прав людини або сприяють цьому. Ось деякі з них:
Рада Європи (Council of Europe)
BP 431 R6, F-67006, Strasbourg Cedex, France.
Тел.: +33 88 412000
Європейська фундація прав людини (European Human Rights Foundation)
70, Avenue Michelange, B-1040 Brussels, Belgium
Тел.: +32 2 736 8405
Всесвітня асоціація “Школа як знаряддя миру” (The World Association for the School as an instrument of Peace (EIP))
5 rue de Simplon, CH – 1207 Geneva, Switzerland
Тел.: (41 22) 736 44 52
Європейський культурний фонд (European Cultural Foundation)
Jan van Goyenkade 5, 1075 HN Amsterdam, The Netherlands
Тел.: +31 20 676 0222
ЮНІСЕФ – Великобританія; Фонд порятунку дітей (UNICEF – UK; Save The Children Fund).
UNICEF-UK, 55 Lincoln’s Field, London WC2A 3NB, UK
Українські організації:
Українська асоціація “Міжнародна Амністія”
293720, м. Дрогобич, майдан Ринок, 6, офіс УАМА
Тел: (03244) 3-83-29;
Представництво ООН в Україні
252015, Київ, вул. Січневого Повстання, 6
Тел.: (044) 293-93-63
Міжнародний фонд “Відродження”
254053, Київ – 53, вул. Артема, 46
Тел.: 216-25-96
Всеукраїнський комітет захисту прав людини
Київ, вул. Косіора, 10
Тел: 216-73-10
Міжнародне Товариство з прав людини
Київ, площа Лесі Українки, 1/214
Тел.: 296-82-95
Центр інформації і документації Ради Європи
Київ, вул. Сакса ганського, 41
Тел.: 228-77-79
Українська Правнича Фундація (Український центр з прав людини)
250005, Київ, вул. Червоноармійська, 64
Тел.: 227-3518, 224-35-18
Спрощений варіант Конвенції ООН про права дитини
Стаття 1: Визначення дитини
Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосованим до такої дитини, вона не досягає повноліття.
Стаття 2: Принцип недискримінації
Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обов’язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.
Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини
У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 4: Здійснення прав
Обов’язок держави – забезпечити здійснення прав дитини, викладених у Конвенції.
Стаття 5: Права та обов’язки батьків, сім’ї та громади
Держава повинна поважати право батьків та сім’ї на виховання дитини.
Стаття 6: Життя, виживання та розвиток
Дитина має право на життя; обов’язком держави є забезпечити виживання ат розвиток дитини.
Стаття 7: Ім’я та громадянство
З моменту народження дитина має право на ім’я та набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.
Стаття 8 : Збереження ідентичності
Держава зобов’язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.
Стаття 9: Принцип не розлучення з батьками
Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, ув’язненням чи смертю когось з батьків, держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім’ї.
Стаття 10: Возз’єднання сім’ї
Прохання про виїзд з країни чи від’їзд до неї з метою возз’єднання сім’ї повинні розглядатися гуманним чином.
Дитина має право підтримувати регулярні контакти із батьками, якщо ті живуть у різних країнах.
Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення дітей
Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною.
Стаття 12: Висловлення поглядів
Дитина має право на вільне висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до уваги.
Стаття 13: Свобода на самовираження та інформацію
Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних формах, в тому числі, у мистецькій, друкованій чи письмовій формах.
Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії
Держави повинні поважати права та обов’язки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її думки та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.
Стаття 15: Свобода асоціацій
Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів
Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність
Жодна дитина не може бути об’єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції.
Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової інформації
Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел, слід заохочувати ЗМІ приділяти особливу увагу меншинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.
Стаття 18: Батьківська відповідальність
Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.
Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім’ї чи опікунів)
Держава має обов’язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.
Стаття 20: Догляд за дитиною у разі відсутності батьків
Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов’язана належним чином враховувати етнічне походження, релігію і культурну належність і рідну мову дитини.
Стаття 21: Всиновлення
Держави повинні забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення в іншій країні може прийматися до розгляду лише тоді, коли неможливо вирішити це питання на національному рівні.
Стаття 22: Діти-біженці
Діти-біженці потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями в питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх.
Стаття 23: Діти-інваліди
Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.
Стаття 24: Охорона здоров’я
Дитина має право на послуги системи охорони здоров’я і на засоби лікування хвороб та відновлення здоров’я, а також на поступову заборону традиційних методів лікування, які негативно впливають на здоров’я дитини.
Стаття 25: Періодичний перегляд опікунства
Дитина, яка віддані під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний перегляд якості такого піклування.
Стаття 26: Соціальне забезпечення
Дитина має право на соціальне забезпечення
Стаття 27: Рівень життя
Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання дитини.
Стаття 28: Освіта
Держава визнає право дитини на безплатну початкову освіту, доступність професійного навчання ат дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.
Стаття 29: Мета навчання
Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, підготовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.
Стаття 30: Діти національних меншин та корінного населення
Дитина, яка належить до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право виховуватися у своїй культурі, а також послуговуватися рідною мовою.
Стаття 31: Відпочинок і дозвілля
Дитина має право брати участь в іграх і розважальних заходах та брати участь у культурному житті, займатися мистецтвом.
Стаття 32: Економічна експлуатація
Дитина має право на захист від експлуатації та шкідливих для її здоров’я видів робіт.
Стаття 33: Наркотичні та психотропні речовини
Держава повинна захищати дитини від незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин і не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними.
Стаття 34: Сексуальна експлуатація
Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуатації, зокрема від проституції та використання дітей у виробництві порнографічної продукції.
Стаття 35: Викрадення, торгівля та контрабанда
Держава зобов’язана не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.
Стаття 36: Інші форми експлуатації
Держави зобов’язані захистити дітей від усіх форм експлуатації.
Стаття 37: Тортури, смертна кара, позбавлення свободи
Держава має обов’язок піклуватися про дітей, що перебувають в ув’язненні.
Стаття 38: Збройні конфлікти
Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не брали прямої участі у воєнних діях. Держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років.
Стаття 39: Всиновлення і реінтеграція
Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічному відновленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації, катувань чи збройних конфліктів.
Стаття 40: Підліткова злочинність
Поводження держави з підлітками, які порушили кримінальне законодавство, повинно сприяти відновленню гідності дитини.
Стаття 41: Права дитини і інших документах
Ніщо в цій Конвенції не заперечує ті положення інших документів, які сприяють захистові дітей більшою мірою.
Стаття 42: Інформування про положення Конвенції
Держава зобов’язана ознайомити дорослих та дітей з положеннями цієї Конвенції. статей подаються
Стаття 43-54: Застосування
В цих статтях йде мова про обов’язок Комітету ООН з прав дитини наглядати за втіленням у життя цієї Конвенції.
Спрощений варіант Загальної Декларації прав людини
Стаття 1Право на рівність Стаття 16 Право на шлюб і сім’ю
Стаття 2 Свобода від дискримінації Стаття 17 Право на володіння власністю
Стаття 3 Право на життя, свободу і персональну безпеку Стаття 18 Свобода віросповідання і релігії
Стаття 4 Свобода від рабства Стаття 19 Свобода висловлювань та інформації
Стаття 5 Свобода від тортур і невідповідного поводження в ув’язненні Стаття 20 Право на мирні зібрання і об’єднання
Стаття 6 Право на визнання особи перед законом Стаття 21 Право на участь в управлінні державою і вільні вибори
Стаття 7 Право на рівне ставлення закону до прав людини Стаття 22 Право на соціальну безпеку
Стаття 8 Право на розгляд компетентним судом
Стаття 23 Право на бажану роботу і створення профспілок
Стаття 9 Свобода від свавільного арешту і вигнання
Стаття 24 Право на відпочинок і дозвілля
Стаття 10 Право на справедливе публічне слухання
Стаття 25 Право на відповідні стандарти життя
Стаття 11 Право на презумпцію невинності і доведення провини
Стаття 26 Право на освіту
Стаття 12 Свобода від втручання в особисте життя, сім’ю, оселю і листування
Стаття 27 Право на участь в суспільному житті суспільства
Стаття 13 Право на вільне пересування в країні і за її межами
Стаття 28 Право на соціальний устрій, визначений цим документом
Стаття 14 Право на притулок від переслідування в інших країнах
Стаття 29 Суспільна відповідальність за вільний і повний розвиток
Стаття 15 Право на національність і свободу її зміни .
Стаття 30 Свобода від втручання держави чи приватних осіб в права, названі вище
Діяльність омбудсменів у закладі «ЗШ І-ІІІ ст. № 4 ім.Д.І.Менделєєва ВМР»
І семестр 2019-2020 н.р.
В новому навчальному році омбудсмени спрямовували свою роботу на:
– сприяння реалізації Конвенції ООН про права дитини у закладі;
– підвищення поінформованості дітей про їхні права та обов’язки;
Було проведено ряд навчально-пізнавальних заходів: уроки-знайомства з Конвенцією ООН про права дитини для учнів початкової школи, з учнями 2-4 класів були проведені заняття «Знаючи права та обов’язки, я допомагаю собі», «Дитина у світі прав та обов’язків». Під час занять використовувалися відеоролики, презентації.
Метою занять було розповісти учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про права дитини; навчити правильно реалізовувати свої права; виховувати поважливе ставлення до власної особистості та інших.
Систематично проводяться заходи, що поширюють інформацію та популяризують положення Конвенції ООН про права дитини із забезпечення прав людини та з питань правової освіти.
Учні-омбудсмени приймали участь у загальноміському конкурсі на обрання уповноважених з прав дітей (дитячих омбудсменів) у місті Вінниці серед учнів 9-10 класів. Вони також є учасниками клубу «Бумеранг» на базі Палацу дітей та юнацтва.
Соціальні відеоролики